Данило, Марина та син Давид 4-ох років. Корінні мешканці міста Торецьк.
Жили, працювали, мали бізнес та власні оселі. З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, виїхали до Полтави, пробули там декілька місяців, та зрозумівши, що найкраще тільки у себе вдома, бо нікому ти в чужому місті не потрібен, вирішили повертатись.
Приїхавши в рідне місто побачили, що його просто стерли і вже не існує, «місто привид».
Маючи 2 квартири, не має де жити, всі знищені ракетами.
Людей мало, їжа готується виключно на вогнищі, мешканці намагаються вижити, гуманітарну допомогу привозять вкрай рідко. Знищене місто в якому живого кутка просто не лишилось.
Бачили як люди на зупинках та просто по дорозі лежать без рук, голови чи без ніг. Все зруйновано. В місті чути як постійно йдуть обстріли, та немає такого дня, щоб можна було перевести подих місцевим жителям.
З кожним днем все гірше.
Від безвихідного становища родина приїхала у Львів. Мама з сином планують виїжджати за кордон, а тато в Дніпропетровську область до знайомих.
Чекають перемоги та скорішого повернення до дому.