Олександр
Олександр родом з Херсонщини, де й проживав разом із сім’єю та займався сільським господарством. Після початку повномасштабної війни селище опинилося в окупації: дружина та донька виїхали до Львова раніше, а сам чоловік – аж через 215 днів, у вересні 2022 року.
У жовтні через знайомого Олександр дізнався про діяльність фонду та приєднався до команди. Разом з ним незамінним волонтером став лабрадор Шуша – улюбленець старшої доньки, яка наразі проживає в Канаді.
Після закінчення війни Олександр у першу чергу планує зайнятися розведенням коропів кої. Згадує, як біля дому разом із дружиною колись створили став, де вирощував цих риб, але, на жаль, все довелося покинути через війну. Наразі селище Олександра досі під російською окупацією, і чоловік не впевнений, що колись повернеться туди, незважаючи на те, що залишив там усе.
Зараз він жартує, що планує займатися волонтерством до завершення війни, адже, раз узявся, треба довести справу до кінця. І ці слова якнайкраще описують Олександра – він завжди доводить до кінця все: будь-то роботи в прихистку для ВПО, ремонт дитячого будинку, відправка гуманітарної допомоги потребуючим або будь-яка інша волонтерська робота.