Олександр
Олександр народився в Херсоні. П’ять років до початку повномасштабного вторгнення він жив та працював у Києві. Ніч 24 лютого чоловік з друзями провів у підвалі під обстрілами, а вже вранці вони вирішили виїхати в більш безпечне місце. Спочатку планували поїхати в Тернопіль, але опинилися у Львові.
Одразу по приїзду Олександр та його друг Сергій, який зараз є директором фонду, почали шукати способи, як допомогти. З перших днів у Львові вони доєдналися до іншого благодійного фонду та почали волонтерити. Саме там вони познайомилися з більшістю людей, які згодом стали частиною S&P.
Олександр каже, що перше, що він зробить після закінчення війни, — повернеться в Херсон, як і вся його сім’я. Він не будує планів на майбутнє, адже переконаний, що спершу потрібно дочекатися перемоги, а вже потім думати, що робити далі. Також Олександр зізнається, що за три роки волонтерської діяльності жодного разу не відчув моральної чи фізичної втоми, адже розуміє, що він робить і для кого.
Чоловік жартує, що від волонтерства не можна вигоріти, бо кожного дня є щось нове, і ти просто не встигаєш звикати до своєї ролі. Але найважливіше — це команда. Олександр каже, що не зміг би працювати там, де йому некомфортно, а тут таких проблем не виникає.