Арініцє Жанна Миколаївна 76 роківю Жіночка народилась в Латвії. Батьки самі родом з України. 1946р. – голодовка, родині було тяжко. І завдяки сестрі чоловіка, який був на гарній посаді та мав гарне забезпечення, запросив рідних і батьки прийняли рішення до кращих часів переїхати в Латвію.
Вже там Жанна Миколаївна і народилася.
1968р. – батьки повертаються в рідну країну – Україну. Спочатку купують невеличку хатку в селищі Гола Пристань, а з часом ставши на ноги, переїжджають вже до міста Херсон.
Сама жінка ж залишається в Латвії. Виходить заміж, народжую 2-х дівчаток та розлучається з чоловіком.
Коли діти були віком 7 та 14 років, батьки забирають дівчат до себе, бо сама жінка фізична не могла впоратись. Дітей вона відправляє і продовжує працювати та жити сама.
В 2002 році приїжджає в Україну та залишається доглядати за старенькими батьками.
З початку повномасштабного вторгнення, діти в перші ж дні одразу виїхали з Херсона.
А Жанна не хотіла залишати батьківську хату. Терпіла до останнього. Намагалася жити, працювала в хлібному кіоску з 5 ранку по 5 вечора.
Розповідала як йшла на роботу, а скрізь пусто, нікого немає, темно і постійні вибухи та перестрілки і назад до дому так само.
Безсонні ночі. Постійний страх. Терпіла, працювала.
Та 5 липня прокинувшись зранку, зрозуміла, що так більше не може. Наважилась та звернулась до волонтерів. Була приємно здивована як швидко зреагували на її запит та вже 7 липня була із зібрана речами на вокзалі.
Посадили на потяг до Хмельницька, там також привітно її зустріли, допомогли з речами, відвели до місця реєстрації, виплатили 2000 грн на проїзд, та посадили на потяг у Львів.
Дуже турботливе, уважне відношення волонтерів отримала вона.
Приїхавши також в супроводі, з провідниками оформилась та доїхала до нашого прихистку де не менш турботливі адміністратори зустріли її.
Волонтери допомогли придбати телефон, бо вона ніколи його не мала, щоб жінка могла рухатись далі, бути на зв’язку та нарешті знайти своїх доньок, бо від початку евакуації з Херсону вона не знає де вони.
Тепер завдяки волонтерам буде добиратись до Латвії, шукати доньок, чекати перемоги, щоб знову повернутись в свій рідний Херсон.